Odesa: Letters from the Youth

Even in times of war, Odessa took part in the UNESCO-project Letters from the Youth. Alexandra Shived's letter shows in a special way how the war shapes the thinking of young people in Ukraine.

Я так боюся писати листи

Я так боюся писати листи
ти застиг, —
я знову спалюю минулі мости 
аби ти тільки встиг
прийти до мене на світанку 
і знову подарувати першу хвилину ранку
голосно шепочучи, що я — ще жива…
Майбутнє, життя — як жнива 
безперервний шлях, на якому я загубила свою націю,
і ми всі тут ідемо під овації 
з заплющеними очима 
тільки б не побачити хлопчину 
який ходив з нами в перший клас 
і його образ в новинах
у перший і останній раз. 

Я сліпо вірю тобі, бо що ще робити? 
ти не відповів на листи, та я не змогла їх спалити,
чомусь я бачу в тобі кращі речі, ніж ті, що ти, скоріш за все, справді маєш
я сліпо вірю тобі, бо що, як ти про мене подбаєш?
що, як закриєш мої рани?
я сліпо вірю тобі, бо що, як при владі твоїй помруть усі пани 
і стане вільною моя земля?
вклади мене спати, 
скажи, що ти станеш дбати 
і ми будемо всі, як одна сімʼя
я зроблюся тоді наївна, мов дитя
і буду молитись богу 
за україну
за мир
за світ
за перемогу 
я подолаю жорстоку, нездоланну тривогу
і буду молитись богу…

Майбутнє. Я пальцем стану водити по твоїй шкірі 
аж допоки ти будеш давати надію, що ми назавтра прокинемось в мирі
від будильника, а не сирени
я пальцем буду тримати пульс і обіймати твої вени.

Минуле — сховане, майбутнє— здогади, 
ми — завернуті в дежавю спогади,
які лікуються ідеєю про краще в завтра 
занадто болісно спитати 
«чи це того варто?»,
скажи, чи це того варто? 

Мовчиш. Лист без адресата. 
Я вкладаюся спати. 
Приходь на завтра
у вигляді дівчини в літній сукні 
я зачекаю тебе на кухні 
аби ми разом випили чай.
Я благаю. Приходь. Не кажи мені «Прощавай!».

Майбутнє,

ми боїмося, 
ми так давно бʼємося 
кожен зі своїми чортами.
Майбутнє, прошу
будь ласкавим з нами.

А, взагалі, знаєш… Забудь,—

будь, яким будеш… Лиш тільки обовʼязково будь.

Shvied Oleksandra (sashenka chainka), Odesa (refugee from Kherson) — Ukraine, 17 years old

I’m so afraid of writing letters

I’m so afraid of writing letters,
you’re frozen.
I keep burning the past bridges just for the matter 
for you to be on time 
right when the sunrise comes out
when the first minute of morning touches the ground
loudly whispering, „you are alive”,
i’ve come to the darkest
life is like the harvest 
an endless path on which i lost my nation 
and we’re all going to the sound of cheers and ovation 
blindly
just because we’re afraid to see
the body of a guy who was once our classmate 
and his recently appeared grave

i blindly believe in you, 
because what can i do?
you haven’t answered my letters, but i couldn’t burn them down
for some reason i see in you better things than what you’ll probably show out 
i blindly believe in you,
because what if you care? what if you really do?
what if you cure my wounds? 
what if at your time wrong people won’t carry the clout
and my country will be free?
make me fall asleep
promise you’ll take care and we will be a family 
i’ll turn on to naive side, i’ll be like a child 
and i’ll pray to god
for Ukraine
for the peace 
for the world
for the victory
i’ll handle my cruel, unbearable anxiety
and pray to God until i’m asleep

Oh, Future.
I’ll touch your skin with my finger until you say
that the peace will come the next day 
that we will wake up from the alarm clock and not just alarm 
I’ll touch your veins gently, not making you harm

The past is hidden, the future is unwritten,
and we are souls wrapped in the feeling of deja vu
that believe in better tomorrow and you

we’re too scared to ask
„does the end justify the means at last?”
„does it?”

You’re silent. Unsent letter.
I’m going to sleep,
come tomorrow
in a form of a girl in light summer dress
oh, don’t cut me deep,
i’ll wait for you in the kitchen.
you tell and i listen. 
I beg you, don’t go away,
don’t say goodbye
like you did yesterday…

Oh, future, 

we’re so scared 
we’ve been fighting 
with our own demons 

Future, please,
be gentle with us.

No, never mind, forget about what i said, you’re free—
be whatever you’re willing to be. 

just simply promise to be.

Shvied Oleksandra (sashenka chainka), Odesa (refugee from Kherson) — Ukraine, 17 years old